Ринок праці
Останнє оновлення: 31/5-2023
Існує багато законів та угод, які регулюють працевлаштування у Швеції. Закони та правила, які застосовуються між роботодавцями та працівниками, називаються трудовим законодавством. Ринок праці ділиться на дві сторони: роботодавці та профспілкові об’єднання. Профспілкові об’єднання – це організації, до яких входять всі профспілки у певній професійній сфері.
Роботодавці
Існують організації, що представляють інтереси державних, муніципальних і приватних роботодавців. Організація роботодавців – це об’єднання багатьох роботодавців з метою сумісної роботи над питаннями, що їх цікавлять.
Найбільшою організацією приватних роботодавців є Svenskt näringsliv. Організація Arbetsgivarverket об'єднує державних роботодавців, таких як Каса соціального страхування та Податкова служба. Організація Sveriges Kommuner och Regioner (SKR) об'єднує роботодавців у сфері місцевого самоврядування.
Компанії самостійно вирішують, чи хочуть вони приєднатись до організації роботодавців.
Профспілки
Профспілка – це організація, яка веде переговори з роботодавцями про заробітну плату своїх членів. Мета роботи профспілок полягає у покращенні умов праці для найманих робітників. Профспілки в Швеції існують з 1880-х років.
На більшості робочих місць є профспілковий клуб або уповноважений з захисту умов праці. Профспілковий клуб – це група членів профспілки на робочому місці. Уповноважений з захисту умов праці – це особа, яка виступає від імені членів на робочому місці.
Учасники профспілкових клубів та уповноважені з захисту умов праці є членами профспілкових об’єднань. Ці об’єднання, в свою чергу, входять до складу ще більших організацій, наприклад Landorganisationen i Sverige, LO. Працівники часто є членами профспілки та каси страхування на випадок безробіття (A-kassa). Каса страхування на випадок безробіття – це фінансова асоціація, яка надає гроші своїм безробітним членам.
Колективний договір
Колективний договір — це письмова угода між роботодавцем і профспілкою. Колективний договір містить правила, що стосуються, серед іншого, робочого часу, відпусток і заробітної плати. Часто зарплата працівників визначається колективним договором. Але не всі організації чи компанії мають колективний договір.
Колективний договір визначає рівень мінімальної заробітної плати для працівників. Договір також поширюється на працівників, які не є членами профспілки, але працюють на робочому місці, де діє колективний договір. У Швеції немає закону, що регулює мінімальний рівень заробітної плати.
