Історія Швеції

У XIX столітті Швеція була бідною селянською країною. У середині століття сільське господарство страждало від численних неврожаїв. Їжі на всіх не вистачало, і люди голодували. Багато людей вирішили залишити Швецію у пошуках кращого життя. У період з 1850 року до Першої світової війни в 1914 близько мільйона шведів переїхали до США. Це становило понад п'яту частину населення. Ті, хто не мав грошей на переїзд, залишилися у Швеції.

В цей період деякі люди почали вважати, що Церква Швеції має занадто велику владу, а також що це застаріла і несправедлива організація, що чіпляється за старі ідеї та цінності. Були також ті, хто вважав, що завелику владу має король. У XIX столітті майже вся влада належала чоловікам – як у суспільстві, так і в сім'ї. Незгодні ризикували бути відринутими своїми друзями і родичами.

Церква мала великий вплив на суспільство, зокрема на деякі закони. Багато звичаїв і традицій зародились саме у церкві.

Наприкінці XIX століття у Швеції відкривалося все більше промислових підприємств, особливо у великих містах – Стокгольмі, Гетеборзі та Мальме. Працівники часто мали низьку заробітну плату та довгі робочі дні. Їх незадоволення росло, виникали конфлікти з власниками підприємств. Робітники хотіли змінити своє становище, але це було важко, адже власники підприємств були не тільки заможними, але й впливовими. Проте робітників було більше, і вони бачили свою силу у єдності. Вони об'єднувались в асоціації та політичні партії, що дозволило розпочати покращення умов праці.

На початку XX століття Швеція почала більш активно контактувати з іншими країнами. Зростали об’єми міжнародної торгівлі, і люди могли подорожувати без паспортів.

Дві світові війни

У першій половині ХХ століття відбулися дві великі війни. Обидві війни почались в Європі, але у них брали участь і країни інших регіонів. Тому їх називають світовими війнами.

Перша світова війна почалася у 1914 році, і у неї вступило багато європейських країн. Через чотири роки, в 1918, мир був відновлений, але на той час кількість жертв становила близько 20 мільйонів людей.

Швеція не брала участі у Першій світовій війні, але не могла не відчути на собі її вплив. У воєнні часи не вистачало їжі, що викликало незадоволення народу. У багатьох місцях країни спалахували конфлікти і заворушення. В першу чергу це відбувалось у містах. Багато хто вірив, що шведські робітники здійснять революцію, але зрештою політики були змушені прислухатись до народу і зважилися на низку важливих змін. У 1919 році парламент постановив, що робочий день не повинен перевищувати восьми годин, і того ж року жінкам було надано право голосу на парламентських виборах.

Період між війнами, 1919–1939

У 1920-х роках рівень життя багатьох шведів покращився. Люди хотіли впливати на суспільство і почали разом боротися за різні зміни, такі як поліпшення житлових умов. Люди часто жили в холодних і поганих квартирах, тож вони почали вимагати, щоб власники будинків краще доглядали за ними. У цей час також було створено багато вищих народних шкіл та навчальних об'єднань. Відвідувати такі навчальні заклади міг кожний. Це дозволило більшій кількості людей здобути освіту, а не лише тим, хто мав гроші і можливість відвідувати вищі навчальні заклади. Люди побачили, що вони можуть впливати як на свій власний розвиток, так і на розвиток країни, і це зміцнило шведську демократію.

У 1920-х роках справи йшли добре не лише у Швеції. Економіка багатьох країн світу покращилася, і відбулося багато позитивних змін. З'явилися нові лікарські засоби, а також можливість слухати радіопередачі і здійснювати дзвінки між США та Європою. Багато політиків та науковців працювали над тим, щоб зробити світ кращим.

Але деякі вчені вважали, що людей можна розділити на раси і що деякі люди кращі за інших. Цих вчених називали расовими біологами. Дехто з ними погоджувався, але багато людей розуміли, що такі ідеї ведуть до расизму і дискримінації. У Швеції від расизму та дискримінації на основі расової біології страждали, зокрема, євреї, саами та роми.

У 1922 році в Швеції був заснований державний інститут расової біології. Завданням інституту було знайти причини злочинності, алкоголізму, психічних захворювань та інших проблем, що існували у шведському суспільстві. У 1934 році був прийнятий закон, що заборонив певним групам населення мати дітей. Тисячі людей були стерилізовані проти своєї волі, тобто піддались примусовій операції, в результаті якої втратили здатність мати дітей. Сьогодні інституту расової біології більше не існує. У 1976 році в Швеції було заборонено стерилізувати людей.

У 1929 році в Нью-Йорку, США, стався біржовий крах. Акції швидко впали в ціні, і багато людей втратили гроші. Підприємства розорялись, люди залишались без роботи і змушені були продавати свої будинки. Це вплинуло на економіку всього світу, і на початку 1930-х років в Європі також спостерігалася економічна криза і високий рівень безробіття. Багато людей збідніли і непокоїлись про своє майбутнє.

В 1933 році до влади в Німеччині прийшли нацисти. Вони не вважали всіх людей однаково цінними. Наприклад життя євреїв, циган та гомосексуалістів для них були нічого не варті. Лідер нацистів Адольф Гітлер заявив, що євреї небезпечні і шкідливі для Німеччини. Велика кількість німців знаходились у скрутному становищі і сподівалися на повернення кращих часів. Багато хто вірив ідеології Гітлера та його нацистської партії, і все більше людей починали ненавидіти євреїв. Ненависть до євреїв називається антисемітизмом. Нацисти позбавляли євреїв та ромів громадянських прав, а також ув’язнювали і вбивали багатьох з них.

Економічна криза торкнулася і Швеції. Третина шведських працівників на той час були безробітними. Люди прагнули перемін і отримали їх після виборів 1932 року. Соціал-демократична робітнича партія отримала найбільше місць у парламенті і разом з Сільськогосподарською народною партією почала запроваджувати численні зміни. Однією з таких змін стало страхування на випадок безробіття, що дозволяло працівникам отримувати гроші від держави у разі втрати роботи. Серед іншого, було запроваджене загальне право на відпустку і покращилась пенсійна система. Пенсія – це гроші, що держава щомісяця виплачує літнім людям, які завершили своє трудове життя.

Суть багатьох змін полягала в тому, що більш фінансово спроможні мають допомагати малозабезпеченим, сплачуючи більш високі податки. Податкові гроші розподілялись між групами суспільства, що найбільше їх потребували. Політики казали, що хочуть створити справедливе і рівноправне суспільство. Така модель суспільства навіть отримала власну назву – Фолькхеммет («Дім народу»). Але не всім були у ньому раді. Деякі групи населення, наприклад саами і роми, не мали таких умов життя, як інші.

Але багато в чому політичні зміни були успішними, і життя у Швеції покращилось. Багато змін стали можливими завдяки тому, що різні групи населення вели переговори між собою та разом приймали рішення на благо країни. Загальновідомі переговори відбулися в 1938 році. Тоді дві великі організації зустрілися в Сальтшебадені поблизу Стокгольма, щоб обговорити заробітні плати працівників. Це були Центральне об’єднання профспілок Швеції (LO) та Шведська спілка роботодавців (SAF). Вони вирішували, як співпрацювати та домовлятися про заробітну плату працівників у майбутньому. Така співпраця між роботодавцями та найманими працівниками називається «шведською моделлю», і вона є дуже важливою для розвитку економіки Швеції. Шведська модель покращила становище людей з низькими заробітними платами та зменшила економічну нерівність у суспільстві.

Друга світова війна, 1939–1945

У 1939 році почалася Друга світова війна. Спочатку нацистська Німеччина напала на Польщу, але згодом у війну було втягнуто багато інших країн. З одного боку були нацистська Німеччина, Японія та Італія, а протистояли їм СРСР, Великобританія, Франція, США і ряд інших країн.r.

Під час війни становище євреїв стало ще гіршим. Нацисти ув'язнювали їх і відправляли до великих концентраційних таборів, де багатьох вбивали. Під час Другої світової війни нацисти вбили шість мільйонів євреїв. Ці події називають Голокостом. Роми та поляки також стали жертвами геноциду. Крім того, нацисти винищили тисячі інших людей, включаючи інвалідів, представників політичного опору та гомосексуалістів.

Швеція не брала участі у Другій світовій війні. Уряд країни не хотів воювати, і на початку війни Швеція виконувала численні вимоги нацистської Німеччини. Наприклад, до країни не пускали німецьких євреїв, що намагались знайти тут притулок. Але Швеція також допомагала противникам нацистської Німеччини. Серед іншого, Швеція прийняла з сусідньої Фінляндії 70 000 дітей, які більше не могли жити у своїх сім'ях. Вони оселились у шведських родинах.

Післявоєнний час

Друга світова війна закінчилася в 1945 році. Нацистська Німеччина зазнала поразки, але й інших важко назвати переможцями. Багато міст було зруйновано бомбами, а кількість загиблих становила 50-60 мільйонів людей.

Після Другої світової ніхто не хотів її повторення, і країни почали співпрацювати, щоб уникнути нових війн. Ця співпраця продовжується і донині в Організації Об'єднаних Націй (ООН). Метою ООН є мир і безпека в усьому світі, а також захист і розвиток прав людини. У 1948 році країни ООН шляхом голосування прийняли Загальну декларацію прав людини. Майже кожна країна світу є членом ООН.

Оскільки Швеція не брала участі у війні, шведські підприємства змогли швидко відновити виробництво та продавати свої товари та послуги. Багато країн хотіли вести торгівлю зі Швецією, і тому шведські компанії отримували великі прибутки. Рівень безробіття в цей час був дуже низьким. Швеція стала багатою країною, і уряд здійснив багато політичних змін. Всі громадяни отримали право на медичну допомогу. Наймані робітники отримали право на чотири тижні оплачуваної відпустки. Жінки, які залишались вдома з маленькими дітьми, змогли отримувати гроші від держави. Крім того, була розроблена система дошкільних установ, щоб жінки мали більше можливостей працювати. Держава взяла на себе відповідальність за забезпечення належного рівня доходів населення і добрих житлових умов, а також за охорону здоров’я і багато іншого. Рівень бідності зменшився, і Швеція перетворилася на державу загального добробуту.