Сімейне життя

Останнє оновлення: 14/9-2022

Про Швецію — матеріал для соціальної орієнтації.

Цей розділ присвячений сімейному життю. Ви знайдете інформацію для батьків, що переїхали до нової країни. Ви дізнаєтесь про виховання дітей, про важливість дотримання режиму дня і правил у житті дитини, а також про особливості, які слід враховувати батькам підлітків.

У розділі також розглядаються різні способи життя і створення сім'ї. Ви прочитаєте про процес розлучення і дізнаєтесь, яку допомогу можна отримати, коли виникають проблеми в сім'ї і в стосунках.

  • Право на сімейне життя

    Діти мають особливі права, і суспільство несе відповідальність за забезпечення їх реалізації. Всі діти мають однакові права і рівну цінність. Жодна дитина не повинна піддаватися дискримінації. 

    Права дитини викладені в Конвенції ООН про права дитини. Зокрема там говориться, що всі діти мають право рости в безпечних умовах, і що завжди слід брати до уваги найкращі інтереси дітей при прийнятті рішень, що їх стосуються. Крім того, у Конвенції зазначено, що діти повинні бути захищені від війн і хвороб, і що думка дитини повинна поважатися.

Бути батьками у новій країні

Переїзд до нової країни означає великі зміни як для дорослих, так і для дітей. Іноді дітям буває легше стати частиною нового суспільства, ніж дорослим. Часто вони швидше опановують нову мову. Це може призвести до зміни ролей у сім'ї. Дорослі можуть стати залежними від своїх дітей в контактах із суспільством. Діти можуть почати брати на себе відповідальність за своїх батьків і займатись питаннями, які батьки не можуть владнати самостійно. Це занадто велика відповідальність і її не треба покладати на дитину. Наприклад, діти не повинні виступати у ролі перекладачів для своїх батьків при контактах із державними службами, системою охорони здоров'я та школою.

Важливо, щоб батьки вивчали особливості суспільства, у якому проживає сім'я. Тоді вони зможуть впевнено виконувати батьківські обов’язки і створити безпечне середовище для своїх дітей. Батьки, що розбираються у законах, нормах і традиціях нового суспільства, почуваються краще і комфортніше. Коли батьки почуваються добре, це позитивно позначається на здоров'ї і розвитку дітей.

Бути опікуном

Відповідно до закону діти повинні перебувати під опікою до досягнення ними 18-річного віку. Опікун дитини має право і обов’язок піклуватися про дитину і несе за неї юридичну відповідальність до моменту досягнення дитиною 18-річного віку. Опікунами дитини найчастіше є її батьки. Опікуни зобов'язані фінансово забезпечувати дитину, поки їй не виповниться 21 рік, якщо дитина навчається в гімназії. 

Спільна опіка означає, що обидва опікуни несуть відповідальність за дитину і мають разом вирішувати питання, які стосуються дитини. У разі спільної опіки опікуни мають однакові права і обов'язки, навіть якщо не проживають разом. Обидва опікуни мають право отримувати однакову інформацію про свою дитину від дошкільних установ, шкіл, медичних установ, соціальної служби, поліції та інших органів влади. 

Якщо батьки перебувають у шлюбі між собою на момент народження дитини, вони автоматично отримують спільну опіку над дитиною. Однак це правило застосовується тільки в тому випадку, якщо батьки мають різну юридичну стать.

Якщо батьки не перебувають у шлюбі або ж батьками є дві жінки, особа, яка народила дитину, автоматично отримує одноособову опіку. Одноособова опіка означає, що тільки один із батьків несе відповідальність за дитину. Пари, які не перебувають у шлюбі, повинні заповнити документ з інформацією про другого з батьків дитини. Це робиться у відділі правової допомоги родині у муніципалітеті проживання. При цьому пара може повідомити, що вони бажають мати спільну опіку над дитиною.

Закон, який визначає відповідальність батьків та опікунів за своїх дітей, називається Батьківським кодексом. Цей закон набув чинності в 1950 році. У ті часи майже кожна сім'я складалася з матері, батька і одного або декількох дітей. Це вплинуло на формулювання закону. Але сім'ї можуть виглядати по-різному, і діти у них можуть з’являтись різними способами. Наприклад, у сім'ї може бути більше двох батьків, проте відповідно до закону у дитини може бути тільки один або двоє законних батьків. 

Обидва батьки несуть відповідальність за своїх дітей 

Важливо, щоб обидва батьки забезпечували догляд за дитиною і сприяли її розвитку, а також щоб вони разом приймали рішення стосовно дитини. Конвенція про права дитини говорить, що діти мають право на стосунки з обома батьками.

Це стосується всього періоду дорослішання, тобто з народження до досягнення 18-річного віку. 

Батьки несуть спільну відповідальність за своїх дітей, навіть якщо вони не живуть разом. Коли батьки поділяють відповідальність за дитину, це має позитивний вплив на її самопочуття і розвиток, а також на її відносини з батьками. 

Стосунки між батьками також важливі для здоров’я дитини і всієї сім'ї. Переїзд до нової країни може вплинути на стосунки. Один із способів зміцнити відносини між батьками — це разом обговорювати питання, що стосуються повсякденного життя і виховання дітей. 

Крім батьків у житті дитини може бути багато інших важливих для її здоров'я і розвитку дорослих. Наприклад, велике значення можуть мати бабусі й дідусі, інші родичі, вчителі, тренери, друзі батьків або шкільний персонал. 

Виховання дитини — найважливіше завдання у світі

Бути батьками або іншим близьким дорослим у житті дитини може бути як найкращим, так і найважчим завданням у житті. Батьки знаходяться під впливом багатьох факторів. Стрес, особливі потреби дітей, вимоги з боку оточення і важкі події в житті можуть змусити вас відчути, що ви не справляєтесь із ситуацією. Потребувати підтримки — це цілком природно. Ніхто не бездоганний, і вам не потрібно до цього прагнути, щоб бути хорошим батьком, мамою або іншим дорослим у житті дитини. 

Дітям потрібне відчуття підтримки, безпеки, любові і поваги з боку своїх батьків та інших дорослих. Виховання дитини має велике значення для її впевненості в собі, самооцінки і поведінки. Діти потребують набагато більше любові, ніж зауважень. Діти, що виховувались в атмосфері безпеки і любові, показують кращі результати у навчанні і зазвичай почуваються добре у дорослому житті . 

Направляти дитину, дозволяти і забороняти певні речі — це частина батьківських обов’язків. Але батьки ніколи не повинні забороняти або дозволяти щось, якщо це порушує права дитини. 

Діти потребують допомоги дорослих, щоб розуміти свої почуття і керувати ними. Наприклад, дорослий повинен пояснювати дитині, чому він щось забороняє. 

Крім того, дітям необхідно забезпечувати можливість брати участь у різних заходах, організованих школою або іншими організаціями. Участь у житті нового суспільства має позитивний вплив на самопочуття як дорослих, так і дітей.

Режим дня і правила в житті дитини

Діти хочуть і мають право разом із батьками брати участь у формуванні режиму дня та правил. Правила можуть стосуватись режиму сну, комп'ютерних ігор, шкільних занять, чищення зубів, фізичних вправ, харчування або обмежень щодо алкоголю і тютюну. Дещо корисно обговорювати з іншими батьками, щоб ви могли встановити спільний режим дня і правила для своїх дітей. Але всі люди різні. Режим, правила і межі мають бути адаптовані до особистості, віку і зрілості дитини. 

Батьки повинні допомагати дитині розвиватись, брати на себе відповідальність і справлятися самостійно. Іноді дітям потрібна додаткова підтримка та допомога, наприклад, забезпечення тиші та спокою, допомога з домашнім завданням або підтримка у стосунках. Розпитуйте дитину про її друзів і звертайте увагу на те, чи здається дитина самотньою або вона посварилась з товаришами.

Заборона насильства над дітьми

У Швеції за останні сто років погляди на виховання дітей сильно змінилися. На початку 20-го століття батьки часто були дуже суворими, і слухняність дітей вважалась дуже важливою. Фізичне покарання дітей було для багатьох природною частиною виховання. З 1979 року у Швеції заборонено будь-яке насильство над дітьми.

Діти, які зазнали насильства, більш схильні до фізичних і психічних проблем зі здоров'ям, як відразу після інциденту, так і пізніше, в період дорослішання і дорослого життя. Наприклад, іноді таким дітям важче створювати безпечні стосунки з іншими людьми і справлятись зі своїми почуттями. Навіть дуже маленькім дітям шкодить, якщо до них або в їх присутності застосовують насильство. Насильство над дитиною завжди завдає серйозної шкоди її самооцінці. 

Декрет — відпустка по догляду за дитиною 

Декретна відпустка передбачає перерву у роботі або навчанні з метою догляду за дитиною. Коли ви перебуваєте у декретній відпустці, ви можете подати заяву на отримання грошової допомоги по догляду за дитиною (föräldrapenning) від Каси соціального страхування (Försäkringskassan). Це компенсація за те, що ви не можете працювати або вчитися. 

Декретну відпустку беруть як жінки, так і чоловіки, але жінки роблять це частіше. Щоб заохотити чоловіків брати декретну відпустку, певна кількість оплачуваних декретних днів зарезервована за кожним з опікунів і не може передаватись другому опікуну. Однак той, хто має одноособову опіку, має право на всі дні з декретними виплатами. 

Заходи для батьків у декретній відпустці

Під час відпустки по догляду за дитиною ви можете брати участь у різних заходах, якщо хочете познайомитися з іншими батьками.

  • Питання для роздумів

    Як дізнатися, які заходи для батьків у декретній відпустці проводяться у вашому муніципалітеті?

Бути батьками підлітка

Підлітковий вік триває з 13 до 19 років. У цей період діти зазвичай стають більш незалежними. Вони часто починають більше думати про свою ідентичність, про те, хто вони і ким хочуть бути. Обов’язок батьків та інших опікунів — надавати підлітку необхідну підтримку. Важливо дозволити підлітку приймати власні рішення, щоб мати можливість стати більш незалежним. Дозвольте підлітку брати участь в обговоренні і встановленні правил.

У віці від восьми до 14 років у більшості дітей починається пубертатний період, але це може статися як раніше, так і пізніше. Це період статевого дозрівання, коли організм розвивається від дитячого до дорослого. Зазвичай пубертатний період у дівчат починається раніше, ніж у хлопчиків. Підлітки часто починають замислюватися про свою сексуальність і тіло. Порадьте своїй дитині відвідати сайті UMO.se і YOUMO.se, що містять інформацію про тіло, секс і здоров'я для всіх у віці від 13 до 20 років. Ваша дитина також може звернутися до шкільного медпункту або молодіжної приймальні.

Якщо вам потрібна підтримка у виконанні батьківських обов’язків або ви відчуваєте занепокоєння щодо свого підлітка, ви можете звернутися за допомогою. Наприклад, ви можете поговорити з іншими дорослими, приєднатися до батьківських груп або звернутися до шкільного медпункту, молодіжної приймальні або медичного центру.

Різні способи життя і створення сім'ї

Суспільні норми і переконання свідчать, що сім'я повинна виглядати певним чином. Легко уявити, що сім'я складається із матері, батька і одного або декількох дітей. Але є багато різних варіантів спільного життя. Не всі пари хочуть мати дітей, і сім'я може складатися, наприклад, з двох батьків однієї статі.

  • Домогосподарства, що складаються з однієї особи

    Найбільш поширеними у Швеції є домогосподарства, що складаються з однієї людини, що проживає окремо (enpersonhushåll). 40% всіх домогосподарств у Швеції складаються з однієї людини.

  • Особи, що проживають окремо

    Якщо у домогосподарстві є лише один дорослий, то шведською його називають «ensamstående». Така людина може мати дітей або бути бездітною. 

  • Поперемінне проживання і бонусна родина

    Якщо батьки розлучаються, дитина може постійно жити з одним із батьків або поперемінно з обома батьками, наприклад через тиждень.

    Якщо один із батьків розпочинає відносини з новим партнером, у якого теж є діти, і вони починають жити разом, утворюється велика родина з дітьми, у яких різні батьки. Таку родину зазвичай називають бонусною, тому що сім'я отримала «бонус» у вигляді нових членів. Членів бонусної сім'ї зазвичай називають бонусними дітьми, бонусними братами і сестрами і бонусними батьками.

  • Шлюб

    Укласти шлюб означає одружитися. У Швеції укладати шлюб можуть тільки особи, що досягли 18 років. Це визначається законом. Закон поширюється на всіх жителів країни, навіть якщо вони не є громадянами Швеції. В інших країнах можуть діяти інші правила, але державні служби Швеції вважають дійсними тільки ті шлюби, укладені за кордоном, що відповідають шведському законодавству. 

    У Швеції шлюб є гендерно нейтральним. Це означає, що дві людини однієї статі також можуть одружитися. Реєстратор цивільних шлюбів не може відмовити двом особам однієї статі, які бажають одружитись. Але весільний церемоніймейстер в релігійній громаді, наприклад священик у Церкві Швеції, може як погодитись так і відмовитись реєструвати такий шлюб. Якщо священик відмовиться, ви можете запитати іншого. 

    У Швеції заборонено вступати у шлюб з дітьми. Також заборонено вступати у шлюб більш ніж з однією людиною.

    На тих, хто перебуває у шлюбі, розповсюджується закон, що називається шлюбним кодексом. Серед іншого, шлюбний кодекс містить правила спадкування, відповідно до яких чоловік або дружина померлого зазвичай має право на спадок. Якщо у померлого є діти, вони завжди мають право на спадок. 

  • Фактичні шлюбні відносини

    Коли двоє людей живуть разом як пара, не будучи одруженими, це називається фактичними шлюбними відносинами або співжиттям (шведською: «sambo»).

    У Швеції та Скандинавських країнах співжиття є розповсюдженим видом стосунків. Також часто люди народжують дітей, не перебуваючи у шлюбі. Існує закон про фактичні шлюбні відносини (шведською: «sambolagen»). Закон регулює питання, що стосуються житла, в якому проживають співмешканці, і речей, якими вони володіють сумісно. Якщо один з партнерів помирає, його співмешканець має право й надалі проживати у їх сумісному житлі. Співмешканець також може успадкувати спільні речі партнерів, що знаходяться у житлі. Для того щоб співмешканець міг успадкувати інше майно, таке як гроші на банківському рахунку, має існувати заповіт. 

  • Роздільне проживання

    Існують також стосунки, які багато в чому нагадують співжиття або шлюб, але партнери не живуть разом. Шведською це називається «särbo».

Розлучення

Розлучення з партнером може бути важким навіть для тих, хто не перебуває у шлюбі, але, наприклад, проживає разом у фактичних шлюбних відносинах. Життя раптово змінюється, і доводиться приймати багато практичних рішень, особливо якщо в сім'ї є діти.

Розірвання шлюбу і розлучення за наявності дітей іноді призводить до конфліктів із приводу проживання дитини і її спілкування з батьками. Якщо батьки не можуть дійти згоди і потребують підтримки, вони можуть звернутися до відділу сімейного права муніципалітету. Підтримку можна отримати як до, так і під час розлучення.

Для розірвання шлюбу потрібно звернутись до суду у муніципалітеті, де ви зареєстровані. Це має бути суд першої інстанції загальної юрисдикції (шведською: «tingsrätt»). Там ви маєте подати заяву на розлучення, тобто розірвання шлюбу.

Подружжя може подати таку заяву разом, але у Швеції розірвати шлюб можна, навіть якщо один з подружжя цього не бажає. У такому разі заяву на розлучення подає один з партнерів. За допомогою можна звернутись до відділу сімейних консультацій.

Якщо ви подаєте заяву про розірвання шлюбу разом із партнером, і у вас немає дітей, суд може винести рішення у найкоротші терміни. Якщо у вас є діти віком до 16 років або якщо один з вас не хоче розлучатися, вам буде надано час на обміркування. Це означає, що у вас буде час подумати про те, чи дійсно ви хочете розлучитися. Час на обміркування становить не менше шести місяців і не більше одного року. Під час цього періоду необов’язково жити разом.

Якщо через шість місяців ви все ще бажаєте розлучитись, вам слід самостійно звернутися до суду. Це називається завершенням процесу розірвання шлюбу. Якщо ви не подасте письмову заяву про те, що бажаєте завершити процес розірвання шлюбу, то суд закриє справу. У такому разі ваша заява про розлучення втратить чинність. Якщо у суду виникнуть підозри, що один із подружжя вступив у шлюб не з власного бажання (тобто мав місце примусовий шлюб), рішення про розірвання шлюбу може бути винесене негайно, без часу на обміркування. 

Відділ правової допомоги родині

Якщо ви збираєтеся розлучитися і не можете дійти згоди про те, де будуть жити діти або як часто батьки будуть з ними зустрічатись, ви можете звернутися до відділу правової допомоги родині. Це спеціальний відділ у муніципалітеті, який допомагає батькам співпрацювати у разі розлучення. Він не є органом судової влади. Відділ правової допомоги родині слідкує за тим, щоб належна увага приділялась інтересам дитини. Вони допомагають батькам знаходити найкращі для дитини варіанти стосовно проживання і того, хто буде приймати рішення, що стосуються дитини. Це називається бесідами про співпрацю. Персонал зобов'язаний дотримуватися конфіденційності.

Якщо ви не дійшли згоди у відділі правової допомоги родині, ви можете звернутися до суду. У такому разі суд вирішить, де буде жити дитина і хто з вас буде приймати рішення, що стосуються дитини. Перед винесенням рішення суд надсилає запит про проведення розслідування до відділу правової допомоги родині у вашому муніципалітеті.