Що таке права людини?

Поняття прав людини виникло з обурення у реакцію на масштабні і розповсюджені неналежні соціальні умови і випадки жорстокого поводження.

Основна ідея полягає у тому, що всі люди мають універсальні права однакові для всіх, незалежно від статі, сексуальної орієнтації, культури, етнічної приналежності або інших факторів, які можуть відрізняти одну людину від іншої.

Історія прав людини

Ідея про те, що у кожної людини є права, така ж стара, як і світові релігії. Питання про те, якими саме мають бути ці права, протягом століть було предметом дискусій в рамках різних культур і релігій по всьому світу.

Але тільки в середині ХХ століття захист прав людини став питанням світового масштабу. Це було у часи Другої світової війни, що тривала з 1939 по 1945 рік. Ця війна була однією з найбільш смертоносних в історії – кількість її жертв складає 50-60 мільйонів людей. В Німеччині під час війни при владі були нацисти. Вони не вважали, що всі люди однаково цінні.

Нацисти переслідували, зневолили і вбили шість мільйонів євреїв під час війни. Геноцид євреїв називається Голокостом. Але нацисти переслідували не тільки євреїв. Серед інших, жертвами нацистів ставали цигани, гомосексуалісти, інваліди та інакодумці. Після закінчення війни багато міст в Європі та Азії були зруйновані. Біженцям, що пережили війну, не вистачало житла і їжі. Багато країн хотіли вжити заходів, щоб жахи війни ніколи не повторились. Разом вони вирішили створити Організацію Об'єднаних Націй, ООН.

ООН була створена в 1945 році, і до неї увійшла 51 країна. Вони створили ООН, щоб запобігти війні у майбутньому і забезпечити захист прав кожної людини. З моменту утворення організація працювала над встановленням миру та наданням допомоги людям у надзвичайних ситуаціях. Серед іншого, ООН бере участь у миротворчих операціях і забезпечує поставки продовольства, води і медичного обслуговування в країни, де йде війна. Сьогодні членами ООН є 193 країни.

Загальна декларація прав людини ООН

Одним з перших завдань ООН було узгодити перелік універсальних, незаперечних і невід’ємних прав, які має кожна людина. У 1948 році ООН представила світу Загальну декларацію прав людини. Це був перший міжнародний документ, в якому чітко описувалися свободи і права всіх людей.

Значна кількість положень Декларації спрямована на те, щоб запобігти повторенню жахів Другої світової війни. Серед іншого, у Декларації закріплено наступне:

• Всі люди народжуються вільними і рівними у своїй гідності та правах.
• Кожна людина має право на життя вільне від насильства.
• Кожна людина має право висловлювати свої думки і ділитися ними з іншими.
• Кожна людина має право жити і відчувати себе в безпеці.
• Кожна людина має право на працю, відпочинок і відпустку.
• Кожна людина має право на освіту.
• Жодна людина не повинна зазнавати менш прихильного ставлення через стать або колір шкіри.
• Кожна людина має право на здоров'я та медичну допомогу.
• Кожна людина має право вступати у шлюб і створювати сім'ю.
• Кожна людина має право на їжу, одяг і житло.
• Кожна людина має право шукати притулку і захисту в інший країні, якщо її життю загрожує небезпека.
• Кожна людина має право вільно обирати релігію або не сповідувати жодної релігії.

Загальна декларація прав людини містить 30 положень, що називаються статтями.

Конвенції для захисту особливо вразливих груп населення

ООН розробила правила, що визначають, як саме країни мають забезпечувати дотримання Загальної декларації прав людини. Ці правила викладені у конвенціях – угодах між країнами. Приєднуючись до конвенції, країни беруть на себе зобов’язання виконувати її положення. Існує певна кількість конвенцій, кожна з яких містить ряд прав у певних контекстах.

Перші конвенції ООН були розроблені майже одночасно із Загальною декларацією і стосувалися прав біженців, боротьби з геноцидом і заборони расової дискримінації.

У 1960-х роках ООН уклала Пакт про громадянські та політичні права. У той же час були розроблені конвенції про економічні, соціальні та культурні права. Однак не всі країни дотримувались рішення ООН про однакові права для всіх людей. Наприклад, в 70-80-х роках стало відомо, що в певних країнах все ще були дозволені дитячі шлюби, а дівчатам заборонялось відвідувати школу. Тому ООН розробила спеціальні конвенції, що чітко забороняють дискримінацію жінок і визнають права дитини.

ООН встановила і інші важливі правила, наприклад стосовно заборони тортур і прав інвалідів.

Крім цього, організація виступила на захист прав ЛГБТКІ-спільноти, тобто гомосексуалістів, бісексуалів, трансгендерів, квірів і інтерсексуалів.

Швеція приєдналась до багатьох конвенцій, що регулюють наступні питання:

• захист прав дитини;
• заборона всіх форм дискримінації жінок;
• викорінення всіх форм расової дискримінації;
• захист прав людей з функціональними обмеженнями;
• громадянські та політичні права;
• економічні, соціальні та культурні права;
• запобігання катуванням та іншим формам жорстокого, негуманного і такого, що принижує гідність, поводження і покарань.

Закони захищають права людини

Якщо державна служба або приватна особа порушує права людини, то за надання допомоги цій людини відповідає насамперед держава. У Швеції права людини захищені багатьма законами. Держава повинна забезпечувати всім людям основні свободи і захищати їх від порушень. Держава також повинна забезпечувати людям їх основні потреби і працювати над тим, щоб до всіх ставилися однаково, незалежно від статі, кольору шкіри та інших відмінностей.

Далі наводяться приклади законів, що захищають права людини.

• Конституція Швеції захищає велику кількість прав. Наприклад, вона забороняє смертну кару, тортури і тілесні покарання. В Конституції також закріплено, що підозрюваний у скоєнні злочину завжди має право на справедливий судовий розгляд.
• Відповідно до Закону «Про шкільну освіту» всі діти мають право на отримання освіти.
• Кодекс законів про батьків і дітей і Конвенція про права дитини описують відповідальність батьків і суспільства за дітей і захищають права дитини.
• Закон «Про боротьбу з дискримінацію» забороняє дискримінацію за ознакою віросповідання, статі, гендерної ідентичності, сексуальної орієнтації, етнічної приналежності, функціональних обмежень або віку.
• Закон «Про охорону здоров'я та медичне обслуговування» каже, що кожен мешканець Швеції має право на отримання медичної допомоги. Особи з дозволом на проживання мають таке ж право на медичне обслуговування, що і громадяни Швеції.

Права людини також захищені Європейською конвенцією з прав людини (ЄКПЛ) і Конвенцією про статус біженців.

Європейська конвенція з прав людини

ЄКПЛ захищає права і основоположні свободи людини. Вона містить положення про заборону тортур і дискримінації, а також закріплює право на свободу віросповідання.

У Швеції Європейська конвенція з прав людини закріплена в законодавстві. Це означає, що всі закони і рішення в Швеції повинні відповідати положенням Конвенції.

У разі порушення прав людини можна звернутись до Європейського суду.

Конвенція про статус біженців

Шукати захисту в іншій країні, якщо вашому життю загрожує небезпека, – це одне з прав людини. Для захисту біженців була створена Конвенція про статус біженців. Вона забороняє примусово повертати біженця до країни, де він ризикує бути вбитим, ув'язненим або стати жертвою жорстокого поводження.

Існують певні критерії для надання статусу біженця. Людина вважаєтеся біженцем, якщо у неї є підстави побоюватися переслідувань на основні однієї з наступних ознак:

• раса;
• національність
• релігійні чи політичні переконання
• стать;
• сексуальна орієнтація або
• приналежність до певної соціальної групи.

Переслідувати людину можуть державні служби її власної країни. Або ж може бути, що державні служби не хочуть або не можуть захистити людину від погроз і переслідувань.

Порушення прав людини

Багато країн по всьому світу порушують права людини. Це відбувається навіть там, де немає війни. Багато людей зазнають переслідувань і утисків. Бідні країни часто не мають можливості забезпечити всім людям їх права.

Спеціальні групи ООН стежать за тим, як країни дотримуються конвенцій. Якщо певна країна порушує правила, відповідна група може виступити з критикою і вказати на аспекти, що треба покращити. Ці групи називаються наглядовими комітетами. Наприклад, Швеція викликала критику з боку ООН за висилку біженців до країн, де вони ризикують піддатися тортурам або смертній карі.

Все більше країн світу покращують свою роботу в області захисту прав людини. Наприклад, у світі відбувається менше страт, і більше людей отримують доступ до освіти та медичного обслуговування. Але щоб забезпечити всім людям однакові права людини, треба виконати ще багато роботи.

Яке значення мають права людини у повсякденному житті?

Ми користуємося своїми правами кожен день, а у разі їх порушення можемо подати скаргу. Тому важливо знати свої права.

Наприклад, відвідування школи або університету є здійсненням права на освіту. Середня і вища освіта в Швеції є безкоштовними. Якщо ви захворієте і вам знадобиться операція, вам не потрібно турбуватися про її вартість. У Швеції всі люди мають право отримувати медичну допомогу на однакових умовах, тому система охорони здоров’я фінансується з податків.

Поліція не може затримати або заарештувати вас, якщо ви не підозрюєтесь у жодному злочині. Якщо ж вас звинуватять у злочині, вам буде безкоштовно призначено адвоката, тому що всі повинні бути рівними перед законом і мати однакові можливості захищати себе.

Ви маєте право заснувати групу або асоціацію. Багато асоціацій отримують фінансову підтримку від держави. Можливо, ви хочете заснувати спортивний клуб або культурну спілку? Або навчальний гурток для політичних дискусій? У вас є право зустрічатися з іншими, утворювати групи і обговорювати будь-які питання.

В трудовому житті у вас також є права. Наприклад, якщо вас не беруть на роботу, тому що роботодавцю не подобається ваша релігія, ви можете звернутись до антидискримінаційного бюро. Там можна отримати консультації і підтримку, якщо ви піддалися дискримінації. Також там вам можуть допомогти подати заяву про інцидент до відповідних органів.